НАСПІЛ, присл.
1. Спільно, для спільного обробітку (про поле). — Тепер люди беруть наспіл поле не з половини, а з третини (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 223).
2. Те саме, що споловини. — Візьмеш усе моє поле наспіл: собі забереш половину хліба, а половину звезеш в мій тік (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 193); — Отож на жердці висять непопрані мішечки, попріють чисто від землі, а я ж на них наспіл коноплі брала… (Любов Яновська, I, 1959, 56).