НА́ХВАЛКА, и, жін., розм. Те саме, що погроза. Повний гнівних слів і всяких нахвалок, Вітя грузнув по коліна в болоті, спотикався (Степан Васильченко, II, 1959, 192); Серед грізних вигуків та нахвалок на козаків почулися раптом веселі жарти та круті дотепи (Андрій Головко, II, 1957, 314).
НАХВАЛКА
Тлумачення слова