НА́ЧЕРК, у, чол. Малюнок, що намічає лише найважливіші, загальні риси того, що повинно бути зображене. У 1843 р. Шевченко відвідав Україну, зробив багато зарисовок, етюдів, начерків, а також композицій до майбутніх картин (Мистецтво, 2, 1963, 19);
// Щось незакінчене, намічене лише в загальних рисах (про літературний твір, доповідь і т. ін.). Численними переробками Панас Мирний досягав життєвості та яскравості образів, лишаючи в архіві чорнові начерки, плани, різні редакції — сліди наполегливої праці (Радянське літературознавство, 18, 1955, 227).
2. Те саме, що нарис 2. На смерть Тихонравова Франко відгукнувся ґрунтовним начерком, присвяченим його біографії і науковій діяльності (Радянське літературознавство, 3, 1957, 51).