НА́РИС, у, чол.
1. Те, що написане, намічене, складене і т. ін. попередньо, в загальних рисах; проект. — Мій син уже нарис такого контракту зробив! (Іван Франко, III, 1950, 399);
// рідко. Контури чого-небудь. Химерні, довгасті тіні маревними нарисами лежать на білій сосновій підлозі, .. сповнюють кімнату якимсь таємничим присмерком (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 15).
2. Оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому автор зображує підмічені ним у житті дійсні факти, події, конкретних людей. Ми починали разом: він — свою льотну службу, а я — писати нариси (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 34); Валентина перебігла очима невеликий нарис про інтенсифікацію мартенівських процесів на одному з англійських металургійних заводів (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 71).
3. мн. Назва спеціальної наукової праці, до складу якої входять дослідження з ряду взаємозв’язаних питань. Нариси з діалектології; Нариси з історії стародавнього світу.