МА́ЗАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до мазати 1. Пригадую собі, що мені страшенно докучало якесь скрипіння, немовби попри моє ліжко ненастанно їздив дерев’яний, ніколи не мазаний бойківський віз (Іван Франко, IV, 1950, 179); І стоги не вкриті, І покої не мазані (Тарас Шевченко, II, 1953, 276); Віддалік від корівника стояло кілька давно не мазаних хат (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 346);
// у знач. прикм. Гарна мазана паляниця, а не дитина (Номис, 1864, № 9211).
♦ Одним миром мазані див. миро.
2. у знач. прикм. Те саме, що розпещений. Малий хлопчик, Матвійко, що був у своєї мами дуже мазаний, ..жирує на подушках та вигукує, аж у вухах лящить (Степан Васильченко, II, 1959, 465); Настя вигнула талію, як мазана кицька вигинає спинку, й взяла букет (Нечуй-Левицький, III, 1956, 237).