РОЗПЕ́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпестити. Розпещена упаданням за нею місцевих кавалерів, дівчина немало була здивована, що столичний гість не звертає на неї уваги (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 152).
2. у знач. прикм. Який надто розпестився.