МАТОВИЙ 1, а, е.
1. Позбавлений блиску, глянцю: протилежне блискучий 1. Марта зблідла. Очі її з блискучих стали матові (Нечуй-Левицький, I, 1956, 384); Матовим сріблом біліють дахи на будинках (Леся Українка, I, 1951, 163); Знаєте ви білі рожі? Ті звичайні, ..котрих листки ані не улискуються [вилискуються], ані не колють, а так собі — звичайні, матові (Ольга Кобилянська, III, 1956, 9); Хукав [Т. Шевченко] на вкрите лаком місце. Лак від дихання ставав на короткий час матовим (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 134);
// Неяскравий, тьмяний (про світло, освітлену поверхню). Хмари вганяють по небі. Світло місячне стає раз ясне, то знов матове (Василь Стефаник, II, 1953, 45);
// Блідий, без рум’янця (про обличчя). Темно-русяве волосся [Ядзі] прекрасно гармоніювало з її білим матовим лицем і темно-голубими очима (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 89); Чорне волосся [судді Дубровського] .. посивіло на висках, а чорні, довгі вилискуваті вуси спускаються вниз.., відтіняючи матову блідість рівно виголеного обличчя (Іван Кочерга, I, 1956, 117);
// перен. Приглушений, нерізкий (про звуки, голос). Стримуючи ридання, на матовому грудному тембрі закінчила [М. Заньковецька] фінальну сцену невеличким монологом (Минуле українського театру, 1953, 110); Матовий голос.
2. Непрозорий, укритий матом (див. мат 2 2) (про скло та скляні вироби). Колись у тім віконці були шиби з грубого, матового скла (Іван Франко, VII, 1951, 20); Чисті білі стіни. Під стелею — красива люстра з матовими плафонами (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 29).
МАТОВИЙ 2, а, е. Стос. до мата (див. мат 1). Король і слон або король і кінь не можуть створити матової позиції (Перша книга шахіста, 1952, 54); Матова ситуація.