МАТ 1, а, чол.
1. Положення в шаховій партії, при якому король, що перебуває під ударом фігури супротивника, не може захиститися, і партія вважається програною. Якщо при нападі на короля він не може захиститися від шаха, це означає, що королю оголошений мат (Перша книга шахіста, 1952, 36); Іван, майже не думаючи, переставив фігуру і сказав: — Мат! (Андрій Головко, I, 1957, 396).
2. кому, чому, перен., розм. Безнадійне, безвихідне становище, кінець. — Моєму хистові був би мат (Леся Українка, III, 1952, 702).
♦ Завдати мату (мат) кому, рідко — завдати комусь удару. — Я, панове, дипломат, Що по бою лічить страти, Лічить зиски, щоб завдати Ворогові крайній мат (Іван Франко, XII, 1953, 350).
МАТ 2, у, чол.
1. заст. Матовість. Темні коси, сині очі, Мат любастрових плечей (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 328).
2. спец. Шорсткість на склі, що позбавляє його блиску й прозорості. Нанести мат на скло.