МАНІ́РКА, и, жін.
1. Похідна металева фляжка з кришкою у вигляді склянки, що загвинчується. Старий служивий простягає манірку, в якій збереглося трохи теплої, несмачної, але такої жаданої води (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 98).
2. рідко. Те саме, що казанок 2. — Та ж служили з ним ще в царських уланах, не одну кашу.. з’їли з одної манірки (Іван Ле, В снопі.., 1960, 38).