КАЗАНО́К, нка, чол.
1. Зменш. до казан 1, 2. Жінки стали поратись, поприставляли казанки та горшки і варять борщі, локшину, квасок (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 92).
♦ Казанок варить див. варити.
2. Невелика металева посудина з дужкою та глибокою накривкою, у якій варять страву в польових умовах або з якої їдять. На вогні закипів казанок з окропом (Петро Панч, В дорозі, 1959, 60).