ЛУ́ЩИТИСЯ, иться, недок.
1. Звільнятися від шкаралупи, лузги і т. ін. Важкий колос набух і став ще важчий, а потім почав лущитись. Сиплеться зерно (Радянська Україна, 26.VII 1961, 2);
// Те саме, що вилущуватися 1. Маланка пішла на поле.. і слуха, як стиха лущиться зерно з перестиглого колоса (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 62).
2. Позбуватися верхнього шару шкіри і т. ін., що відокремлюється маленькими тонкими плівками. Група змінювала групу, гриміли кайла, лущилась стіна, але полонені просувалися вперед надто повільно (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 111); Як і в Степана, у всіх його товаришів уже третій раз лущаться носи (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 6).