ЛУПАТИЙ

ЛУПА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що вирячкуватий. Скрізь [на малюнках] цар був .. з рудою борідкою і лупатими синіми очима (Юрій Смолич, II, 1958, 66); Гриць понурився та й слуха, Ще й заплющиться хотів, Коли баче — повзбіч вуха Сич лупатий пролетів (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 246);  * Образно. Підсунув [Трохименко] рукою польового бінокля, обережно протер йому лупаті очі і, в сотий раз, може, оглянув лінію кордону (Григорій Косинка, Новели, 1962, 117).