ВИРЯЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Який дуже видається назовні, випуклий більше, ніж звичайно (про очі). Пан Хоцінський блискотів сірими вирячкуватими очима на молоду (Нечуй-Левицький, I, 1956, 136); Вона [Настуся] була маленька, тонісінька, вертлява, з дрібненьким гостроносим обличчям.., і сірими вирячкуватими очима (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 30).
2. Який має такі очі. — Одягайся, друже, — наказав вирячкуватий лікар (Олесь Донченко, I, 1956, 368).