ЛУ́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до лудити. Удосконалюється технологія виробництва електролітично лудженої і лакованої консервної жерсті (Наука і життя, 5, 1956, 22).
2. у знач. прикм. Вкритий полудою (звичайно про залізні вироби). Сік, що витікає з преса, фільтрують через волосяне сито або луджену металеву сітку (Колгоспник України, 7, 1956, 40).