ЛОГІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до логіки (у 1 знач.). Логічні електронні машини є лише моделлю людського мозку (Наука і життя, 9, 1959, 20); Логічні категорії;
// Заснований на законах логіки Лічильно-обчислювальна машина, крім математичних, виконує ряд логічних операцій (Вісник АН УРСР, 9, 1957, 9).
2. У якому є внутрішня закономірність; розумний, послідовний. З загальнофілософського погляду все наше мислення є образна концепція світу. Між тим, ми розрізняємо логічне і образне мислення, дві форми пізнання (Шамота, Талант і народ, 1958, 49); Краса ції повісті не так в її ідеях, як в глибокій, тонкій, логічній психології героїні Наталки (Леся Українка, V, 1956, 43);
// Який відзначається стрункістю внутрішньої будови. Вона розіб’є його логічні фрази, ..скаже правду (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 128).
▲ Логічний наголос див. наголос; Логічний позитивізм див. позитивізм.