ЛІПЛЕНИЙ

ЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ліпити 1. Посудини, ліплені вільноруч, виготовлені з нечищеної глини (Археологія, II, 1948, 105);
//  у знач. прикм. [Кембль:] Портрети лиш мальовані бувають, все ж ліплене і різьблене — кумир, а не портрет (Леся Українка, III, 1952, 31); Очі з удаваною побожністю підводить [Стадницький] угору, до ліплених амурів (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 293).