ЛЕВИ́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до лев 1 1. [Ізоген:] Ти богові їх душі доручи, — він може врятувать в рові левинім і в огняній печі (Леся Українка, III, 1952, 299).
2. Такий, як у лева (див. лев 1 1);
// Який нагадує про силу лева. Народу серце билося в серцях Бійців його — і подвиги левині Луною пролунали у віки (Максим Рильський, Мости, 1948, 89).
♦ Левина грива (шевелюра) — пишне довге волосся (звичайно у чоловіків). Схожий (так хотілося йому) на справжнього вченого і обов’язково з левиною гривою.. на голові.., він підніметься на кафедру (Натан Рибак, Час, 1960, 162); Повернувся [Мамайчук] в радгосп пристойним кіномеханіком з левиною рудою шевелюрою і в розцяцькованій навипуск сорочці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 113); Левина частка (доля і т. ін.) — найбільша або найкраща частина чого-небудь. Соціалізм назавжди знищив несправедливий розподіл продуктів праці, коли левину долю національного доходу привласнювали експлуататори (Народна творчість та етнографія, 1, 1963, 70).