ЛЕВ 1, а, чол.
1. Великий хижий звір родини котячих з короткою жовтою шерстю і довгою пишною гривою у самців. Рикаючи й трясучи головою, Спинився лев біля тебе близенько (Леся Українка, I, 1951, 333); Глянув ще Федько на нього: Знову листя рве з дерев! І рішив Федько: «Нічого, Хоч і страшно, — цап не лев!» (Степан Олійник, Вибр., 1959, 159); * У порівняннях. Як леви, боролись вони за народ, За правду народного діла (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 64);
// Скульптурне зображення цієї тварини. — Чи то правда, що там є такий лев, що з рота вода тече? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 330);
// перен. Про дуже хоробру, безстрашну людину. Владко був, можна сказати, властивим левом теперішньої оборони (Іван Франко, VI, 1951, 268).
2. перен., заст. і ірон. Людина, яка звертає на себе увагу модним одягом, манерами і т. ін. Ніде так не стрічають радо І ніжних балерин, і левів-співаків, Як у прокурених димами вояків (Максим Рильський, Мости, 1948, 76).
▲ Морський лев — науково неточна назва тварини родини ластоногих, яка водиться біля узбережжя Каліфорнії; Мурашиний лев — комаха з прозорими крилами, зовні схожа на бабку, личинка якої живиться мурашками.
ЛЕВ 2, а, чол.
1. Грошова одиниця в Болгарії. З 1 січня тут [у Болгарії] змінено масштаб цін, підвищено золотий вміст лева, пущено в обіг нові гроші (Радянська Україна, 4.I 1962, 4).
2. іст. Монета, яка була в обігу в давній Австрії, Бессарабії та на Поділлі. — В мене нема й грейцаря [крейцера], паноченьку, нема. Я би просила ласки божої та й вашої, чи ж би ви нас не запомогли хоть левом, а ми би відробили (Лесь Мартович, Тв., 1954, 40).