ЛАДНАТИ, аю, аєш, недок.
1. з ким, неперех. Жити в мирі, злагоді. Він з братом ладнає (Словник Грінченка);
// Знаходити шляхи до злагоди, примирення; порозуміватися. [Мекдугел:] Негайно їдьте до Геррісона. Ви найшли того йолопа, ви й ладнайте з ним (Мирослав Ірчан, I, 1958, 250).
2. перех. Те саме, що лагодити 1. Десь поділись, Загубились Ґудзики на комірці. Став ладнати, Пришивати — Зшив [Неумійко] з сорочкою штанці (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 103); Дівчата з високо підтиканими спідницями, з заступами в руках стоять у нафтовому рові. Вони ладнають рівчак (Олесь Донченко, II, 1956, 256);
// Приводити в лад, у порядок. Валка підходила до міста. Погоничі ладнали на віслючках вантаж (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 110); Молода, гарненька дівчина Жура чепуриться перед великим дзеркалом, ладнає зачіску (Іван Кочерга, II, 1956, 509).
3. перех. Те саме, що готувати 1; лагодити (у 3 знач.). Старий Кайдаш.. пішов до церкви, загадавши синам ладнати вози з рублями для возовиці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 275); Хлопці чистять сідла — ладнають у бій (Кость Герасименко, Поезії, 1950, 113); У великій хаті, стомлена щоденною працею, Параска ладнала вечерю поважним гостям (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 109).
4. перех., розм. Те саме, що робити 2; виготовляти. Ми мали Дніпро форсувати. Сапери ладнали плоти (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 119).
5. перех. Припасовувати, прикріплювати до чого-небудь; установлювати десь. Дітлахи ладнають сітку, щоб чорних крабів наловить (Наталя Забіла, Одна сім’я, 1950, 67); Мася мовчки їла, Митро коні ладнав до ясел (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 53); Ант.. одіклав набік комишину, до якої готувався ладнати залізце (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 9); Двоє фізкультурників вносять маленький столик і стілець і ладнають їх біля брами (Іван Кочерга, II, 1956, 73).
6. перех., розм. Те саме, що шикувати. Гурт бійців збільшувався, і старий робітник почав їх ладнати (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 86).
7. перех. Те саме, що налагоджувати; настроювати (у 1 знач.). * Образно. Може, здалося — снилось мені, Що птахи в небі ладнають струни (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 55); Бичуючи брехню, розпусту і пороки. Серця ладнаючи на новий стрій високий, Пощо, сатирику, ти з ліхтарем своїм Так прикрадаєшся під цей веселий дім? (Максим Рильський, I, 1956, 80).