КУПЧИ́ХА, и, жін.
1. Жіночий рід до купець. Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан, одкупилася, крамницю завела і незабаром купчихою стала (Панас Мирний, IV, 1955, 31); Тут чекала її ще немила несподіванка, бо хоч знала, що кошичок коштує десять крейцерів, то купчиха заціпила п’ятнадцять (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 72).
2. Жінка з купецького стану, дружина купця. Удова-купчиха прийняла її наостанку за хліб та одежу (Панас Мирний, III, 1954, 20); До вікон влипши, наставляють вуха купці й купчихи, панни й паничі (Микола Бажан, Вибр., 1940, 82).