КУ́ПЧИК, а, чол., зневажл. Зменш. до купець 1. Були там купчики проворні, Що їздили по ярмаркам [ярмарках] І на аршинець на підборний Поганий продавали крам (Іван Котляревський, I, 1952, 137); Панок каже: «Я звусь Лукич. Я не купчик, підрядчик» (Іван Франко, X, 1954, 129); В партері старого, дореволюційного провінціального театру сиділи чопорні чиновники, хвацькі купчики та напиндючені «аристократи» (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 192).
КУПЧИК
Тлумачення слова