КРИВУЛЯТИ, яю, яєш, недок., розм.
1. Іти, їхати і т. ін., раз у раз відхиляючись від прямого шляху. Здалеку п’яний ледар кривуляє по степу (Павло Тичина, I, 1957, 172); За вибалком машина почала кривуляти, як п’яна, — ми думаємо, що куля вдарила в механізм (Юрій Яновський, I, 1954, 65).
2. Пролягати кривою, зигзагоподібною лінією (про шлях, річку тощо); звиватися. Дорога кривуляла в густому сосновому лісі (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 71); Широка, втоптана стежка кривуляла, кидалася то ліворуч, то праворуч, вигиналася дугою до лісу (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 44).
3. рідко. Те саме, що кульгати 1; шкутильгати. Безногий ішов, кривуляв (Павло Чубинський, V, 1874, 65).