КРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кроїти. * Образно. За твої.. Вередливо кроєні вуста — Скільки переграло в мене крові! (Леонід Первомайський, I, 1958, 167). Не до ладу кроєний (краяний), та міцно зшитий див. зшитий.