КРА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до краяти. Хліб — як золотий, Насичений вітрами степовими І краяний смаглявою рукою Мисливця, риболова, косаря! (Максим Рильський, II, 1960, 148). Не до ладу краяний, та міцно зшитий див. зшитий.