КОТЕЛО́К, лка, чол.
1. Те саме, що казанок 2. Їжу подавали не в тарілках, а в звичайних солдатських котелках (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 42).
2. розм. Твердий чоловічий капелюх з опуклим верхом і невеликими полями. Зсунув [перукар] на потилицю котелок і скучно, як щодня, розглядає вітрину приладів електричних (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 411); Мсьє Енно.. мав на голові легенький котелок з муаровою стрічкою (Юрій Смолич, V, 1959, 47).