КОСИТИСЯ 1, коситься, недок.
1. Зрізуватися, стинатися косою, косаркою тощо. Ця трава добре коситься;
// безос. [Недоросток:] На, випий, Юхиме, чарку, щоб краще косилося (Степан Васильченко, III, 1960, 88); Під ожередом спинив [Скибу] молотник якийсь. — Як там коситься? — спитав (Андрій Головко, I, 1957, 297).
2. Пас. до косити 1. На полянах і пролісках росла висока трава і ніколи не косилась, бо людей тоді було небагацько (Олекса Стороженко, I, 1957, 238).
КОСИТИСЯ 2, кошуся, косишся, недок.
1. тільки 3 ос., розм. Те саме, що скривлятися; ставати викривленим, перекошеним. Косяться вікна.
2. Дивитися збоку, скоса. Хотів, щоб і не дивитись [на Марту], так як вже не сторожився — очі мої косяться та й косяться у той бік, де вона (Марко Вовчок, VI, 1956, 240); Крокуючи за Дерзким, Данько час від часу з затаєною гордістю коситься на свій трофей (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 317).
3. чим, перен. Дивитися неприязно, вороже. Ще весною на луках вона помітила надмірну Юркову увагу до Франки й косилась на неї очима (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 177).