КОСИТИ 1, кошу, косиш, недок., перех.
1. також без додатка. Зрізувати, стинати траву, збіжжя й т. ін. косою, косаркою тощо. Вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (Іван Котляревський, I, 1952, 135); Поки батько й брати косили, а сестри гребли недалечко, я то сидів біля воза, ..то до їх бігав (Борис Грінченко, I, 1963, 295); Ось він зовсім виразно бачить той зруб, на якому.. косив.. траву (Михайло Стельмах, I, 1962, 167); * У порівняннях. Сміх розкотився по хаті, з кутка в куток. Цілі ряди коливались од нього. Сміх косив наче та клав людей в покоси. Пан в постолах! Ха-ха! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 45).
♦ Косити на грабки див. грабки.
2. перен. Позбавляти життя; нищити, вбивати. Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли.. Став людей косити голод, Став в могили їх нести (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 348); Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла (Павло Тичина, II, 1957, 161);
// безос. Пішла на людей пошесть та хвороба всяка: різачка та пропасниця, а найбільше — обкладки. Скільки від них дітвори перемерло! .. За малими почало й великих косити: не проходить того дня, щоб двох або трьох не ховали (Панас Мирний, IV, 1955, 251).
КОСИТИ 2, кошу, косиш, недок.
1. перех. і чим. Дивитися збоку, скоса; скошувати (очі). Кукса підозріло косив запалі очі на вікно (Олесь Донченко, I, 1956, 69); Вдивляючись у Кравчука, вона весь час косила оком на його сусіду (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 68).
2. неперех. Бути косооким, бути косим. Олександра Іванівна кинула на мене своїми прекрасними сірими очима. Ліве око косило, але погляд був живий, пронизливий і гарячий (Юрій Смолич, Театр.., 1946, 109); Він, здавалося, навіть трохи косив, бо, звертаючись до дівчини, дивився кудись повз неї, в простір (Василь Козаченко, Сальвія, 1957, 48).
3. чим, неперех., перен. Дивитися неприязно, вороже. Неспокійно переступає [дід] з ноги на ногу, косить на бабу сердитими очима (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 44).