КЛЕПА́ЛО, а, сер.
1. Молот або молоток для клепання. Ще роса з житів не спала, Ми взяли бруски й клепала і з зорі Гострим коси, в ручку йдем, Колос під ноги кладем (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 139).
2. Шматок заліза (часто забитий у колоду), на якому клепають що-небудь. Поклавши косу на клепало, Андріяка вдарив по ній молотком (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 226).
3. рідко. Те саме, що калатало. Тихо знову. Заткали зорі далечінь шовкову. В клепала б’ють невтомні сторожі… (Максим Рильський, II, 1956, 88); Проспівали перші півні, вийшов сторож, ударив раз, удруге в клепало (Любов Яновська, I, 1959, 52).
4. заст. Било (див. било 11). Велів тривогу бить в клепало, Щоб військо к бою виступало (Іван Котляревський, I, 1952, 230).