КАЛАТА́ЛО, а, сер. Дерев’яний прилад, яким стукає нічний вартовий або який прив’язують на шию тваринам. Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 415); Осінь, осінь… Оголеними дорогами гонять маржину з полонини, і наповнюються шляхи ревом волів, дзвоном калатал, гейканням пастухів (Гнат Хоткевич, II, 1966, 266); Глухий будочник Кіндратій, прозваний «Будило», несамовито калатав у розтрісле калатало (Юрій Смолич, II, 1958, 99).
КАЛАТАЛО
Тлумачення слова