КЛЕЙ, ю, чол.
1. Липка речовина, яку використовують для з’єднування, склеювання чого-небудь. Вони не уважають, що кругом такий бруд і нелад, що одежа, руки в них забруднені фарбою та клеєм (Леся Українка, III, 1952, 491); Густий і теплий столярний клей рекомендують також уживати для склеювання цупких, компактних сортів паперу й картону, а також для наклеювання тканин (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 24).
▲ Гумовий клей див. гумовий.
2. розм., рідко. Те саме, що глей 2. Можна залізти на вишню й обдирати з кори.. золотопрозорий клей (Олесь Донченко, V, 1957, 118).