ГЛЕЙ 1, ю, чол.
1. Пластична глина (здебільшого гончарна) сизого, червоного та ін. кольорів. Щодня підмазувала [Маланка] комин та підводила червоним, глеєм припічок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 29); Вася з Сонею розказали, як пішли вони сьогодні на город і хотіли в яру накопати глею для глиняних м’ячів (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 108); * У порівняннях. Чіпка покуштував галушку, — глевка, як глей (Панас Мирний, II, 1954, 148).
2. Те саме, що мул. І завелась на ставі геркотня, Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір’я посіріло (Євген Гребінка, I, 1957, 44); І ось уже показалося дно річки — блакитний глей і жовтий пісок та латаття (Олесь Донченко, V, 1957, 134).
ГЛЕЙ 2, ю, чол. Загуслий сік, що виступає на стовбурах деяких фруктових дерев (вишні, черешні, сливи та ін.). Ніхто, як він, не вміє здирати з вишень глей (Володимир Сосюра, I, 1957, 344); * У порівняннях. Повітря тремтіло набряклим, вишневим глеєм (Михайло Стельмах, На..землі, 1949, 205).