ХИМЕ́РА, и, жін.
1. У давньогрецькій міфології — страховище з головою лева, тулубом кози й хвостом дракона, з пащі якого вивергається полум’я. Перед дверима Кентаври і Сцілли.. Страшно сичить там Химера, озброєна полум’ям в пащі (Микола Зеров, Вибр., 1966, 246);
// Скульптурне зображення цього страховища, що символізує пороки, темні сили і є частиною прикрас готичних храмів. Тебе я бачив, престарий соборе, І з понадсенських споглядав узбіч Середньовічну фантастичну ніч. Про що мовчать у тінях синьо-сизих Чудні химери на твоїх карнизах (Максим Рильський, III, 1961, 252).
2. перен. Дивовижна фантазія, нездійсненна мрія, витвір уяви. [Долорес:] Яка ж то мрія? [Анна:] Ет, так, химери!.. Мариться мені якась гора стрімка та неприступна, на тій горі міцний, суворий замок, немов гніздо орлине… (Леся Українка, III, 1952, 337); П’яний туман повивав йому голову, родив химери, дикі бажання і лють. Кричав на всіх, лупив у двері і докучав (Михайло Коцюбинський, II, 1956, 199); Смішно. Дивно. Я пишу своїй доньці.. Мені кажуть, що я ніколи не був жонатий і не мав дітей, а мої мрії — це є просто химери мого спраглого на батьківське щастя мозку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 13);
// Нереальні, безглузді плани, наміри, здійснити які неможливо. — Може, й вони колись у дитинстві своєму далекому колодязь, як грушу, намагались на горб пересадити. Химери носили у своїх маленьких головах. А виросли — бач… (Андрій Головко, I, 1957, 185); Старіючи, будував [Лук’ян] тепер усякі химери (Олесь Гончар, Таврі я, 1952, 38); Наша повага до симпатичного Василя з кожним днем зростала, ми його дуже полюбили. Вірили кожному слову, але щоб плуги орали землю без волів, єй-єй, химера (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 30).
♦ Гнати (погнати, провадити) химери — говорити нісенітниці, дурниці. Катулле бідний, вже химери гнать годі, Бо те, що втратив ти, пропало навіки! (Микола Зеров, Вибр., 1966, 203); — Не слухайте, се він перепивсь, та сп’яну химери погнав (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 118); [Микита:] Піду від тебе на край світу, оселюся десь на острові серед моря та й житиму сам собі, як той Робінзон. [Митродора:] Знов химери погнав? (Володимир Самійленко, II, 1958, 161); — Такі слова і кожна темна баба і кожен злий чоловік скаже, а тобі, чоловікові письменному, розумному й доброму — тобі такі химери провадити і сором і гріх (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 344); Снувати химери — вигадувати що-небудь; фантазувати. Чайка не слухає перемовлянь Миколи з старшиною. Він взагалі нездатен прислухатися до будь-кого. Він далі снує свої химери (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 305); Удаватися в химери — мріяти про що-небудь неймовірне, нездійсненне; фантазувати. З природи самої бувши тверезий розумом, Артем і зараз оце, думаючи про батька і сумуючи за ним, однак не вдавався ні в які химери, щоб забутися в них (Андрій Головко, II, 1957, 391).
3. Те саме, що галюцинація. Іноді Чернишеві здавалося, що це не ніч, а білий день, і що ворогові зараз видно все, до зірки на його пілотці. Тоді він на мить ховав голову за якогось убитого і, причаївшись, ждав товаришів. А переборовши химеру, зачувши поблизу знайоме сопіння, знову збирався весь у напружений кулак і повз далі (Олесь Гончар, III, 1959, 49); Неждано поміж деревами хлопець бачить, як на знайомій прогалинці колишеться червона хустина вогню, а біля неї ворушиться обрис людини. Чи це теж не химера? Обережно, від дерева до дерева, скрадається до прогалини Роман (Михайло Стельмах, I, 1962, 263).
4. перев. мн. Дивовижні примхи, вигадки чиї-небудь; дивна поведінка кого-небудь; дивацтва. [Тоня:] А Сусана хороша дівчина, хоч і з химерами (Іван Кочерга, II, 1956, 432); [Микита:] То це я тобі не потрібний? Кажи. [Митродора:] І кому ти потрібний з твоїми химерами? (Володимир Самійленко, II, 1958, 161); Проте, хоч Тимко і сміявся з Орисиних химер, він, сам того не помічаючи, теж хибував на них.. Він заставляв Орисю принести [води] тільки для того, що йому було дуже приємно сказати «жінко» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 265);
// чол. і жін., розм. Уживається для означення людини, яка міркує і діє дивно, незвично; дивак. — Не раз я насипав йому шапку талярами, так ідучи й витрусить на порозі. «Звідки, — каже, — се такого сміття набралось?» Такий химера! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 98).
5. перен. Що-небудь своєрідне, дивне, оригінальне. Біля Брно є підземні печери. Сталактитове царство там. Чарівні фантастичні химери Відкриваються нашим очам (Любомир Дмитерко, Київські кручі, 1962, 150); У порту нью-йоркськім, у Америці, — Пароплави, крани, рейок дзвін… Хлопчик оглядає всі химери ці, Наче все це вперше бачить він (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 82);
// перев. мн., чого. Що-небудь несподіване, незвичне для когось. З просторів польових прибулець, Беріз колисаний гіллям, Як я любив химери вулиць, Що дивним дихають життям (Максим Рильський, II, 1960, 45); Дерев химери, глина круч і вітер плакали за нами, як переходили ми Збруч… Мов сниться… Вершники, тачанки… Прощай надовго, рідний край (Володимир Сосюра, II, 1958, 423); Атлетичного складу молодий чоловік, одягнений за останніми химерами моди, що навіть трохи вражало.., він не міг не привернути до себе уваги (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 136).
6. Морська риба підкласу суцільноголових, жир печінки якої використовують як лікарський препарат.
7. заст. Опудало (у 1 знач.). Щоб Горобців шкідливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом’яного Діда приладнев.. Горобчики сміються у кутку, — Вони, пройдисвіти, дізнались, Що то химера, не злякались І шкоду роблять у садку (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 141).
8. біол. Організм, що складається з генетично неоднорідних тканин. Наявність зростання кореня прищепи з підщепою веде до утворення химери, тобто до істотних змін обох партнерів у тій гілці надземної частини рослини, яка безпосередньо пов’язана з цими химерними коренями (Український ботанічний журнал, XVII, 3, 1960, 25).