ХОРОШУ́Н, а, чол., розм., рідко. Те саме, що красень. — Вгляділа я в одного князя молодого сина. Молодий княженко був такий хорошун, що я полюбила його (Степан Васильченко, II, 1959, 445); [Мати:] А ти хто такий! Думаєш, як багатий, то вже й розумний, і хороший? Та мій Марк вартий, може, десятьох таких хорошунів, як ти! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 115).
ХОРОШУН
Тлумачення слова