КА́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що крякати 1, 2. Над парками на київських кручах кружляло, каркаючи, гайвороння (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 464); — Нема тепер радості на світі… Нема і не скоро буде. — Не каркай, лиховісний! (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 165).
КАРКАТИ
Тлумачення слова