КАРЯЧКИ, КАРАЧКИ, присл., розм.
1. Те саме, що навпочіпки; накарячки. Вони сиділи нерухомо, карячки, боячись поворухнутись (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 348); Томаш сів карачки, намагаючись рухами плечей запнути кожух на грудях і втягти в нього голову (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 159).
2. Те саме, що рачки. «Напирають, мабуть, — подумав він, — ще й вискочить не встигну». І вже карачки хутко подерся догори (Петро Панч, I, 1956, 142).