КАПА́РИТИ, рю, риш, недок., розм.
1. перех. і неперех., зневажл. Робити нашвидку, абияк; партачити. На своїх десятинках не працював [Кузьма], а капарив. Якось завжди спізнювався з оранкою і сівбою, сінокіс його перестоював, а пашня осипалась або починала зеленіти в снопах (Михайло Стельмах, II, 1962, 296).
2. неперех. Те саме, що бідувати. Решта бойків, що розсіялися своїми бідними селами по горах, капарила свій темний вік.. так на галицькому, як і на угорському боці (Мирослав Ірчан, II, 1958, 210); Вже давно збирався [Гедаліїв воротар] в опришки, чекав тільки весни, а поки що мусив капарити в наймах (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 156).