КАЛАТА́ЙЛО, а, сер., рідко. Те саме, що калатало. Десь далеко в гаю стукало калатайло на шиї ватажка вола (Нечуй-Левицький, I, 1956, 155); Нічний, мабуть, махнув рукою: дзвінке дерев’яне калатайло, не зважене в руці, безладно простукотіло (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 88).
КАЛАТАЙЛО
Тлумачення слова