ГРУДДЯ 1 груддя, сер.
1. Збірн. до груда 1 1. — Шпурляй на його груддя! — гукав Івась на Грицька, що стояв з грудкою у руках на окопі (Панас Мирний, IV, 1955, 97).
2. Те саме, що груда 1 2. Оце згадав Давид — аж загорілися роз’ятрені спогадом ноги, розбиті, в крові: тягла ж на аркані по мерзлому грудді (Андрій Головко, II, 1957, 179); * У порівняннях. По.. обличчі Загайчика поскакала усмішка, як по грудді (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 68).
ГРУДДЯ 2, я, сер. Збірн. до груда2. Молодий солдат оглянувся на груддя тліючих руїн (Олександр Довженко, Зач. Десна. 1957, 271); З груддя зруйнованих стін в усі боки поповзла потривожена комашня (Володимир Бабляк, Втіш, сад, 1960, 191).