ГРУДА 1, и, жін.
1. Затверділий, стиснутий кусок якоїсь речовини, перев. м’якої, розсішчастої, крихкої. Він щосили заважив дзюбаком у ямці, щоб відлупити груду (Іван Франко, IV, 1950, 24); Він зупинивсь і розминав в долоні Пахучу м’якість чорноземних груд (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 26).
2. збірн. Нерівності на поверхні землі у вигляді затверділих горбків. Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду (Панас Мирний, IV, 1955, 305); Слова впали в серця, як краплі дощу на суху груду (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 16).
ГРУДА 2, и, жін., рідко. Велика кількість предметів, нагромаджених безладно один на другий; купа. Минуло трохи більше року, як землетрус обернув пишну Мессіну в груду каміння (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 401).