ГРОМА́ДКА, и, жін. Зменш. до громада 1. На нашій оборі зійшлася ціла громадка дітей, хлопці й дівчата зусіх хат (Іван Франко, I, 1955, 266); Сходяться дівчата, стають громадкою під гіллястим кленом, про щось перешіптуються (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 66); В кінці 80-х років у Києві згуртувалася громадка письменників, переважно з студентської молоді (Володимир Самійленко, II, 1958, 404).
ГРОМАДКА
Тлумачення слова