ГРОМАДА 1, и, жін.
1. Група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. Не стій на заваді колгоспній громаді! (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 349); Гукнув [Еней] на всю свою громаду І тихо Зевсу помоливсь (Іван Котляревський, I, 1952, 257); [Тиміш:] Коло млина у нашому Брусові була оце рада — парубків та дівчат громада (Степан Васильченко, III, 1960, 72); * Образно. Громада бузьків спала на очерет (Василь Стефаник, I, 1949, 90).
2. Об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація. Державі не повинно бути діла до релігії, релігійні громади не повинні бути зв’язані з державною владою (Ленін, 10, 1949, 64); Віталій Стратонович.. за причетність до студентської громади сидів чомусь аж у варшавській в’язниці (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 85).
3. іст. На Україні і в Білорусії — поземельне селянське об’єднання, а також збори членів цього об’єднання. Громада зібралась у волость і загула, як бджоли в улику (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); Напас Кандзюба йшов проти громади (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 46); — А ми землю одберемо! — відповів замість Назарова Семен Красняк. — Залишимо вам стільки, скільки визначить громада (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 705).
4. Організація української ліберально-буржуазної інтелігенції в 60—90 рр. XIX ст. В період розвитку промислового капіталізму українська буржуазія прагнула створити свої політичні організації і виробити свою політичну програму. Для цього вона створювала так звані громади, які об’єднували значні групи української буржуазної інтелігенції (Історія СРСР, II, 1957, 258).
ГРОМАДА 2, и, жін. Щось велике за розміром; предмет, споруда великих розмірів. В глибоких долинах.. тіснились кам’яні громади, рожеві од вечірнього сонця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 392); Розкішні палаци здіймалися до неба, ніби намагалися потьмарити пишністю похмурі громади монастирів та костьолів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6); Над порожніми бухтами зводилась сіра громада.. портових споруд (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 346);
// Велика кількість чого-небудь. Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалось з місця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80); Відвівши очі од вікон, Перчин глянув перед собою на рівну, густу громаду лаврових кущів (Натан Рибак, Час… 1960, 11).