ГРАНЧА́СТИЙ, а, е. Який має грані, з гранями (див. грань 1 2). Проміння од свічок.. блищало веселими іскрами на гранчастій різаній затичці, на чистих, прозорих боках графина (Нечуй-Левицький, I, 1956, 118); Жінки та дівчата нарізають гранчасті корпуси гранат-«лимонок» (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 471); * Образно. Гойдаються під скелею гранчасті хвилі, рокочуть, дихають важко й ритмічно (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 151).
ГРАНЧАСТИЙ
Тлумачення слова