ГРАНЬ 1, і, жін.
1. Лінія поділу; межа, границя. Нахічевань… Нахічевань… Далека далина… Землі радянської тут грань 3 Араксу вирина (Ростислав Братунь, Грудка.., 1962, 28); Він [сніг] покрив білою габою поля за селом і стер грані між небом і землею (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 391);
// Те, що відділяє одне від другого. Багато важких днів пережила вона, будучи на грані життя і смерті (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 260); На очах у нас іде дуже цікавий процес стирання граней між народною творчістю і літературою (Максим Рильський, III, 1956, 69).
2. Плоска поверхня предмета, що утворює кут з іншою такою ж поверхнею. Многокутники, які обмежують многогранник, називаються його гранями (Геометрія, II, 1954, 36); Його [камінь-самоцвіт] обов’язково на гранувальній фабриці шліфують, грані наносять, щоб заблищав він, як веселка (Олесь Донченко, III, 1956, 105);
// Ребро, утворене двома пересічними площинами;
// перен. Властивість, особливість, риса чого-небудь. Прийшов день, коли Люба показала й інші грані свого характеру (Іван І. Волошин, Озеро… 1959, 54); Щодалі він виступав перед нею все новими й новими відмітними гранями (Яків Баш, Надія, 1960, 71).
3. мат. Частина цифр, що виділяється комами чи крапками з великого числа для полегшення дій над ним. Щоб добути квадратний корінь з даного цілого числа, розбивають його, від правої руки до лівої, на грані по дві цифри в кожній (Кисельов, Алгебра, I, 1956, 117).
ГРАНЬ 2, і, жін., діал. Жар. Догоряють поліна в печі, Попеліє червоная грань… (Іван Франко, X, 1954, 30); * У порівняннях. Обернувшись назад і глянувши на небо, вона побачила червоні, як грань, хмари (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 364).
♦ Мов на грані — неспокійно, тривожно. Максим стояв при тих словах мов на грані (Іван Франко, VI, 1951, 21).