ГОРО́БЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до горобець. В зимові дні на стовпчиках, На кришах, на гілках сидять малі горобчики У сірих піджачках (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 28); * У порівняннях. Чи давно наша Маруся була веселенька, як весіння зоренька, говорлива, як горобчик, а тепер точнісінько як у воду опущена (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 78).
ГОРОБЧИК
Тлумачення слова