ГЛЕЮВА́ТИЙ, а, е.
1. З домішкою глею (див. глей 1 1) Малайка, закасавши спідницю та вся зігнувшись, мов чапля, переставляла ноги по глеюватій ріллі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 84); Він сам зняв піджак і картуз, ухопив заступц і почав кидати глеювату землю (Олесь Донченко, V, 1957, 132).
2. Вкритий глеєм (див. глей 1 2). Виброджували цілий Сугаклей у пошуках глибокого місця, на якому їм можна було б плавати, тримаючись руками за глеювате дію (Юрій Яновський, I, 1958, 509).