ФІ́СТУЛА, и, жін., мед. Канал, що сполучає глибоку виразку в тканинах або органах тіла з поверхнею шкіри; виразка з таким каналом; нориця (у 2 знач.);
// Штучно зроблений протік з якого-небудь внутрішнього органа; трубка, що вживається для такого протоку. При операціях з приводу звуження стравоходу деякий час хворого годують через операційну фістулу (Загальний догляд за хворими, 1957, 63); Дуже бажано провести екскурсію до фізіологічної лабораторії для огляду тварин з накладеними на їх органи травлення фістулами (Методика викладання анатомії.., 1955, 129).
ФІСТУЛА́, и, жін.
1. Стара назва одноствольних, а пізніше й багатоствольних флейт.
2. Те саме, що фальцет. Це був високий, як тичина, тонконогий чоловік з драглистим баб’ячим лицем і своєрідним голосом, який співці звичайно називають фістулою (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 38).