ДУШОГУ́БКА, и, жін., розм.
1. Жіночий рід до душогуб.
2. Невеликий, перев. видовбаний з дерев’яної колоди, хиткий човен. На маленькій, хисткій душогубці плив рибалка (Олекса Десняк, I, 1955, 73); По ріках і морях слов’яни робили походи в човнах-душогубках, видовбаних із стовбурів дерев (Історія середніх віків, 1955, 7).
3. Спеціально обладнана автомашина, що використовувалась німецько-фашистськими загарбниками для отруювання людей газами. Тих нещасних, що залишилися в лікарні, фашисти незабаром вивезли в душогубках за місто (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 177).