ДЕРИ́ЛЮД, а, чол., рідко. Те саме, що здирник. [Мелешко:] Та з вас хоча роботу Вигнічує проклятий дерилюд! А з ковалів залізо вимагає (Іван Кочерга, I, 1956, 447); — Дай цьому дерилюду синеньку, бо він такий, що здере з живого й мертвого (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 176).
ДЕРИЛЮД
Тлумачення слова