ЗДИ́РНИК, а, чол., розм. Той, хто наполегливо вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства. — Так що ж я здирник, чи що? — ударився в образу Дзюба (Панас Мирний, I, 1954, 299); Його нараз охопила лютість, і він наважився її вилити на цього здирника (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 290).
ЗДИРНИК
Тлумачення слова