ДЕРУН 1, а, чол., розм.
1. Те саме, що здирник. Піп — дерун: дере і з живого, і з мертвого (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 22); — Я став громадським писарем, викуривши з села давнього писаря, .. п’яницю, безсовісного деруна та ошуканця (Іван Франко, IV, 1950, 315).
2. Той, хто забирає з гнізда яйця або пташенят диких птахів. — А ти часом не з тих, котрі з дерунів? Ну, ті, що яйця видирають, пуцьверінків із гнізд беруть (Олесь Донченко, VI, 1957, 262).
ДЕРУН 2 див. Деруни.